39174744_283221335814080_8155698361693896704_n2

«Укрпошта» реформує – газетярі й селяни б’ють на сполох

Скорочення поштових відділень у селах становить набагато глобальнішу проблему, ніж здається на перший погляд. Втрата підписки може просто “вбити” районні видання, а в окремих населених пунктах газети є мало чи не єдиним джерелом української інформації, пвідомляє ua1.com.ua

Пілотний проект «Укрпошти» щодо запровадження у невеликих селах пересувних відділень замість стаціонарних наробив чимало галасу на Чернігівщині. Люди обурені тим, що не можуть вчасно отримати не тільки газети, які передплачують, а й навіть пенсії та соціальні виплати. Кажуть, усьому виною реформа. Втім «Укрпошту» це не зупиняє. Незабаром проект почнуть запускати і в інших областях України. Інтернет-видання UA1 розглянуло плюси і мінуси цього «покращення».

Чернігівська область першою відчула на собі реформу «Укрпошти». Суть її в наступному: в маленьких селах, де кількість населення не перевищує 2 тисячі осіб, буде закрито стаціонарні відділення «Укрпошти». Замість них функціонуватимуть пересувні відділення, що представляють собою звичайний автомобіль з трьома працівниками – керівником відділення, водієм і поштарем. За задумом «Укрпошти», автомобіль із працівниками має з’являтись щотижня за визначеним графіком у кожному з відведених йому населених пунктів. Та як це працює насправді?

Люди сваряться, матюкаються і плачуть

Село Дебрівне Чернігівської області знаходиться за кілька десятків кілометрів від білоруського та російського кордонів. З самого ранку п’ятниці, години з восьмої, біля поштового відділення зібралась черга в очікуванні анонсованого їм раніше пересувного відділення. «Чужі поштарі», як їх прозвали селяни, мали б привезти кореспонденцію, а також прийняти у людей платіжки. Та після трьох годин очікування зневірені селяни порозходились.

Поштарка Анна Сорока, єдина працівниця стаціонарного відділення, безуспішно намагається додзвонитись до нових поштарів.

Вона розповідає, що люди обурені, бо не знають, коли чекати свої газети та пенсії, і чи привезуть їх взагалі. Сама ж поштарка працюватиме до 3 вересня. Тоді її звільнять. Натомість пропонують роботу… за 40 кілометрів від її рідного села.

«Нікому це не подобається. Всі звикли, знають, що до них завжди вчасно прийде поштарка, принесе газету, яку вони виписують. А зараз люди масово відмовляються від підписки на газети», – розповідає Анна.

Пенсіонер Ростислав Маклюк говорить, що селяни вже звикли до своїх поштарок і категорично проти того, аби їх звільняли. До того ж, пенсіонерам нині доводиться стояти в чергах, тоді як раніше діяла «персональна доставка».

«Раніше було прекрасно – дівчата привозять пенсію, газети, ми ще в них купляли продукти із поваги, що вони їх возять. А зараз, щоб отримати пенсію, мені потрібно приходити і чекати годинами. Наших поштарок виганяють з роботи, а чужих присилають. Я раніше 5 газет передплачував, а зараз буду тільки одну, бо не вірю, що їх будуть вчасно привозити», – говорить чоловік.

Модернізоване поштове відділення на колесах завітало в Дебрівне аж після 11-ї години.

З нового автомобіля вийшло троє – дві дівчини та хлопець у бронежилеті. Він же водій. В автомобілі полички для газет. Частину кореспонденції заносять до старенького приміщення поштамту.

Одна із працівниць, Оксана Человітова, представляється начальницею відділення і каже, що агресію з боку селян зустрічає часто. Людей розуміє і визнає, що проблеми є.

«Стараємось приїжджати вчасно, по графіку. Ми були в іншому селі, розносили пенсію. Ми ж не можемо не рознести повністю пенсію там, зірватись і приїхати сюди. У нас 8-годинний робочий день, але за 8 годин ми не встигаємо все зробити. Загалом на тиждень у нас 7 сіл. Звісно, коли люди звикли отримувати пенсію у визначену дату, а ми приїжджаємо раз на тиждень в те село, то це проблема», – розповідає Оксана.

У цей час із приміщення поштового відділення виходить місцевий житель і гучно лається нецензурними словами. Каже, що не зміг купити в роздріб дві газети, які купує завжди.

Редактор міськрайонної газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш розповідає, що у вранішній черзі жителі села Дебрівного скаржились на неможливість вчасно отримати й районну газету, яку виписують роками.

«Це потрібно чути, як люди сварять керівництво «Укрпошти», яке затіяло цю реформу. Люди в черзі сварились, матюкались і плакали», – розповідає вона.

Газетний колапс

Газетярі Чернігівщини вважають проблему набагато глобальнішою, ніж може здатися на перший погляд. Втрата підписки, яку вже відчувають місцеві газети, може просто «вбити» районні видання.

Головний редактор газети «Промінь» Олена Компанець каже, що керівництво «Укрпошти» просто не розуміє важливості газет для селян.

«Пенсіонери виписують газети, бо там є й оголошення, і привітати можна родичів чи знайомих. Але коли газети тижнями не доставляються, то хто ж їх буде виписувати? А до того ж нові працівники говорять людям: «Навіщо вам ті газетки, ви краще цукерки купіть». У них взагалі нема інтересу, щоб люди передплачували періодичні газети», – розповідає Олена Компанець.

Тираж її видання раніше становив 4 тисячі екземплярів, наразі ж близько 600 екземплярів вже втрачено.

«Гендиректору «Укрпошти» не завадило би побувати у таких селах i на власнi очi й вуха побачити й почути те, що ми бачимо й вислуховуємо щодня», – каже редакторка «Новин Городнянщини» Світлана Томаш.

Та ще більшою проблемою є інформаційна безпека громадян.

Більшість сіл Чернігівської області знаходяться безпосередньо поруч із російським та білоруським кордонами. Раніше ці місця називались «зустріччю трьох сестер» (Україна, Білорусь і Росія), що нині вже не актуально.

Місцеві кажуть, українське телебачення там не ловить. Люди дивляться, в кращому разі, білоруські канали. Однак багато охочих і до російського контенту. Якщо зникне єдиний острівець української інформації – бути біді, переконані газетярі Чернігівщини.

Не приховує наявність проблеми і голова Чернігівської облради Ігор Вдовенко.

«Удосконалювати й адаптувати до умов сьогодення систему надання поштових послуг дійсно необхідно. Проте, здійснюючи будь-які зміни, потрібно перш за все провести ґрунтовну підготовчу роботу, детально проаналізувати всі можливі ризики, які ці перетворення можуть викликати, і обов’язково враховувати специфіку регіону, особливості існуючої інфраструктури та реальні потреби його населення. Реформи мають приносити людям користь і робити їх життя більш комфортним, а не створювати додаткові незручності. Неприпустимою є ситуація, коли жителі сіл через довжелезні черги та недосконалий графік роботи мобільних поштових відділень не можуть вчасно отримати пенсію, сплатити за комунальні послуги чи отримати актуальний номер улюбленої газети».

Ще одним регіоном, де втрата української періодики може мати непоправні наслідки, є Луганщина. Газетярі з неокупованих міст області також бояться, що люди в маленьких селах залишаться без газет, а відповідно, й без інформації.

Редакторка газети «Сватівські відомості» Олена Рагра на інформацію про пілотний проект на Чернігівщині реагує з подивом та каже:

«У нас уже давно почали закриватись сільські поштові відділення. Ми втратили через це майже тисячу зі свого тиражу».

Вона зазначає, що такими діями «Укрпошта» просто «вбиває» районні газети.

Сергій Томіленко, голова Спілки журналістів України

Сергій Томіленко, голова Спілки журналістів України

Розділяє страхи редакторів «районок» і голова Спілки журналістів України Сергій Томіленко. Він переконаний, що газетярі з районів знаходяться на передовій спілкування з читачем, а тому до них слід прислухатись.

«Сьогодні відбуваються згубні для інформаційного простору зміни, які призведуть до того, що й так доволі невелика аудиторія передплатників газет буде дедалі більше скорочуватись. Ніхто не хоче виглядати свою передплачену газету, як якийсь сюрприз, який або приїде, або не приїде. А також чекати відповіді від тих листонош, яких вони не знають, і які є варягами для того села. Тому «Укрпошта» повинна відпрацювати механізм зворотного зв’язку, має бути партнерство і діалог з громадами, редакціями, спілкою. Зараз ми фіксуємо непартнерське ставлення керівництва «Укрпошти». Ми не бачимо готовності до спільних дій. А грубе впровадження цієї реформи показує те, що керівництво «Укрпошти» веде себе, як монополіст, не маючи жодної відповідальності», – сказав Томіленко під час візиту на Чернігівщину.

За його словами, в Україні за останні 4 роки на 30% зменшився рівень передплатних тиражів. При чому стосується це не лише районних видань.

Директор департаменту з управління тиражем ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа» Сергій Охріменко розповів кореспонденту інтернет-видання UA1, що тираж всеукраїнського видання «Сьогодні» може впасти на 20-30% саме через реформу «Укрпошти». Це ж стосується й інших друкованих українських видань.

А відтак, українське слово до читача доходитиме менше, і той шукатиме альтернативу.

Президент України Петро Порошенко, у свою чергу, публічно засудив скорочення відділень «Укрпошти». Про це йдеться на сайті глави держави.

«Селянам стало відомо про плани скоротити відділення «Укрпошти» в селах, що вони вважають – і я хочу підтримати їх – категорично неприйнятним. Державні підприємства мають виконувати певні соціальні функції. Коли ми залишаємо людей сам на сам без важливої послуги – це є неприйнятно і не може робитися в односторонньому порядку», – заявив Порошенко.

Реформувати не можна помилувати

Основною проблемою жителів Чернігівщини, на яких звалилось «щастя» у вигляді реформування, очевидно, є відсутність інформації про цю реформу. В обласному відділенні «Укрпошти» після зустрічі з журналістами запевнили, що відкриті до спілкування і готові роз’яснювати селянам особливості змін. Чому не зробили цього раніше – невідомо.

Заступник директора з розвитку мережі Чернігівського обласного управління «Укрпошти» Олександр Бородавко розповів, що проект безповоротно буде запущено на Чернігівщині з 3 вересня. Наразі вже закуплено 130 автомобілів для пересувних відділень.

«Це пілотний проект, ми визнаємо, що є недоліки в роботі. Але ми щотижня дивимось по кожному селу окремо і вносимо корективи в режим роботи та графік. Ми готові спілкуватись із редакторами газет і жителями сіл, і виправляти помилки», – запевняє представник «Укрпошти».

Виконувач обов’язків гендиректора ПАТ «Укрпошта» Ігор Смілянський, як і його підлеглий із Чернігівщини, визнає – проблеми є. Але без них, каже Смілянський, не буває реформ.

«Робити реформу, яка всім подобається, неможливо. І ситуація в країні, і економічний стан «Укрпошти» не дає нам шансу на повільні виважені реформи. Коли я прийшов, середній вік автівки був 14 років. У нас найбільша мережа в Україні, 12 тисяч відділень. Лише 20% відділень мали комп’ютери. Із цих комп’ютерів зараз майже 800 – старше 20 років. Заробітні плати в «Укрпошті» історично були найнижчими в країні. Тому ці реформи, особливо в сільській місцевості, не можуть бути легкими», – зазначив Ігор Смілянський у коментарі інтернет-виданню UA1.

Демографічний стан України – ще одна причина реформи.

«Щільність населення в Україні невелика. Людей в селі залишається все менше і менше. В Україні 7 тисяч сіл з населенням менше ста людей. 10 тисяч сіл – 100-500 людей. Уявіть невелике село – чи можливо там тримати листоношу чи оператора на повну зайнятість? А якщо вона не отримує повну зайнятість, то вона отримує копійки», – говорить Смілянський.

На питання, чому люди в селах скаржаться, що не можуть придбати улюблених газет, відповідає:

«Дійсно, я не буду приховувати, тільки-но пройшли ці зміни, можливо, є якийсь саботаж начальниці відділення – не поділилась інформацією з новою начальницею відділення, скільки потрібно газет для роздрібу, чи тому подібне. За місяць це все налагодиться, вона знатиме, що Іван Іванович купляє три газети, і для нього їх замовлятиме. У великих селах залишаються листоноші, які допомагатимуть пересувним відділенням. Проект тільки запустився, є помилки, і потрібно їх виправляти. Реальної інформації, скільки потрібно часу, щоб усім все рознести в селі, немає. Ми будемо виправляти графіки, щоб усі були задоволені».

При цьому в.о. гендиректора «Укрпошти» дає селянам, які очікують приїзд пересувного відділення в чергах, так званий лайфхак.

«Не треба чекати автівку в чергах. На жаль, людей дезінформують. Наприклад, є якесь сільське відділення. Там працює оператор на 0,2 ставки і так само листоноша. Що змінюється? Замість цього оператора, який працює на 0,2 ставки, приїжджає бригада з трьох людей. Це начальник відділення, водій і листоноша. Начальник відділення сідає і починає обслуговувати людей – приймати платежі, видавати пенсії… У цей час водій і листоноша розвозять пенсії і газети до будинків селян, як це раніше і робилось. За рахунок автомобіля виходить швидше обслуговувати село, і потім, наприклад, після обіду, поїхати обслужити інше село. Тобто модель залишається такою ж. Просто замість купи людей на 0,2 ставки ми маємо три людини на повну ставку», – розповідає він.

Все б нічого, але на практиці бачимо зовсім іншу картину. Проте це, каже Смілянський, справа часу.

Ба більше, за його словами, коли пересувні відділення запрацюють на повну потужність і з виправленими помилками, перевагу відчують усі.

«Зараз ніхто не знає, чи рознесла листоноша газету, чи ні. За рахунок того, що ці пересувні відділення обладнані трекерами, я точно знаю, чи воно доїхало в те село. Це контроль за якістю обслуговування. До того ж, хто зараз може доставляти ліки у віддалені села? А якщо обладнати ці автомобілі холодильниками, то це стане можливим», – зазначає Смілянський.

Проте поки жителі пілотних сіл явно не оцінили старань «Укрпошти» і просять, навіть вимагають припинити експеримент. Однак реформу не зупинити, і доля Чернігівщини незабаром спіткає й інші регіони. Сподіваймося, обіцянка виправити помилки не залишиться тільки обіцянкою.

Джерело: ua1.com.ua

залишіть коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *