1455522768_00947583_n51-e1518164411184

Як належить зустрічати Стрітення

На сороковий день від Різдва Христового, тобто 15 лютого, припадає одне з найбільших християнських свят – Стрітення Господнє. Відзначають його в пам’ять про те, як Марія принесла до Єрусалимського храму маленького Спасителя.

Чому свято називається Стрітення? 

Таку назву воно має тому, що цього дня відбулася зустріч Божої Дитини – маленького Ісуса та його Пресвятої Матері з праведним Симеоном. Тобто Нового заповіту зі Старим.

Хто такий старець Симеон?

Він був чоловік праведний і благочестивий. За переказами – один із перекладачів Святого Письма з єврейської грецькою мовою, який засумнівався в словах Книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. І тоді з’явився йому Ангел і сказав, що він не помре, поки на власні очі не побачить здійснення цього пророцтва.

Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої: жив близько 300 років. І ось цього дня з натхнення Духа Святого він прийшов у храм. І коли Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса, Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого Ізраїлю».

Йосиф і Матір Божа дивувалися словами Симеона. Натомість він благословив їх і, звернувшись до Божої Матері, пророчив Їй про Богонемовля: «Ось, через Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. А Тобі зброя пройде душу». Себто Божа мати матиме своє страждання. Адже настане час, коли Сина треба буде віддати на смерть. Як прообраз цих слів маємо ікону Семистрільну. На ній бачимо, як мечі наче прошивають серце Богородиці.

Тож це свято якраз є Господнім святом, на честь Ісуса Христа і святом Богородиці. Бо Божа Мати отримала одкровення, що її син переможе смерть і відкриє багатьом людям дорогу до Царства Небесного.

Що належить цього дня робити?

Є древня традиція освячувати на Стрітення свічі та воду. В народі ці свічки називають громовими. Їх традиційно запалювали під час страшних бур, вітрів, грози чи граду. І сьогодні в моєму домі і в батьківській хаті, коли йде страшна чорна хмара, запалюється ця свічечка як оберіг. І, звісно, читається молитва із проханням, щоб Господь захистив і зберіг нас від такої ось небезпеки.

Ці свічки також мають й інше значення. У тривожних ситуаціях, які часом відбуваються в сім’ях чи в домі, їх варто запалювати. Адже вони мають благодать проганяти багато недобрих речей із нашого життя.

Вода, освячена цього дня, має ту саму силу, що й хрещенська?

У церковній традиції є чин великого освячення води і малого. Чин великого освячення відбувається на Хрещення. А в інші дні відбувається чин малого освячення. Але щоразу, коли це звершується, читаються однакові молитви, в яких просимо, щоб Господь дав воді чудодійну силу. Щоб вона була для зцілення душі й тіла та відганяла всіляку диявольську силу, очищала домівки.

Люди, користуючись свяченою водичкою, відчувають Божу допомогу. Навіть преподобний Серафим Вирицький радить хворим людям вживати чайну ложечку освяченої води раз на годину. Це добрий звичай і упродовж багатьох років він є виправданим і корисним.

Джерело: cheline

залишіть коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *