37392130_2055992341284783_6835195677102833664_n

НА ШАХОВІЙ КАРТІ УКРАЇНИ Є ТАКЕ МІСТО НІЖИН 

Шахи – найбільш поширена інтелектуальна гра у цілому світі, одна з захоплюючих настільних ігор. Вона не тільки цікава, але й корисна для розвитку логіки. Одночасно – найстарша, має дуже давню історію. Вважається, що гру придумали в Індії під час імперії Гуптів (гра в шахи символізувала військові дії). У 9 ст. її популярність поширилася і на Захід. З переказів відомо, що в неї грали ще за часів Київської Русі. Звичайно, з плином часу шахи зазнали багатьох вдосконалень, що зробили їх такими, якими вони є сьогодні.


20 липня в усьому світі відзначається Міжнародний день шахів. 20 липня в Україні, враховуючи вагомі досягнення українських шахістів, теж проголошено Днем шахів.

Ніжин позиціонує себе як місто шахів. Тут функціонує дитячо-юнацька спортивна шахова школа – єдина на теренах Чернігівщини, в якій у 2017-2018 навчальному році займалось 216 вихованців, 19 навчальних груп. ДЮСШШ почала працювати з 1 вересня 2004 року, розташована на базі ЗОШ № 15. Раніше, з 1989 року, тут діяв шаховий клуб заводу «Прогрес» під назвою «Біла тура» (1996 року було припинено його існування, приміщення передано міському управлінню освіти). До 2004 року існувало як шахове відділення ДЮСШ.
На сьогодні в школі працює 5 тренерів-викладачів. Створені належні умови для роботи з обдарованими дітьми, є певні досягнення: підготовлено кандидата в майстри спорту, 38 першорозрядників та велику кількість шахістів масових розрядів. Кращі учні ДЮСШШ успішно захищають честь міста та області в багатьох змаганнях різного рівня, це насамперед: Кулепестін Олександр, Парфьонов Глєб, Рідзель Олександр, Нестеренко Андрій, Мартиненко Вадим, Білиловець Кіріл, Малашич Данііл, Шеверда Настя, Шейко Владислава,Ткаченко Анна, Тулюля Олександра, Косяк Олена, Полозов Володимир. А ще раніше шахові перемоги місту здобували: Харченко Денис, Ісмайлов Володимир, Жайворонок Вероніка, Сіренко Олег, Пучка Владислав, Сердюк Артем, Литвин Настя, Киричок Максим, Грицан В’ячеслав, Лозицький Сергій, Крутій Яна, Єкимено Роман, Нога Олександр, Буряк Максим, Вискірко Іван, Ядута Лілія, Гомоляко Ролан, Батмаєва Анна. У школі створена міцна збірна команда, що неодноразово ставала переможницею та призеркою багатьох змагань.
Шахова школа стала епіцентром шахового життя міста, де майже безперервно відбуваються змагання: від дитячих до дорослих, від міських до всеукраїнських. Кращі шахісти ДЮСШШ брали участь у змаганнях за межами України: Польща, Чехія, Білорусь.

(на фото директор ДЮСШШ Юрій Стражник та його вихованець Олександр Кулепестін)

Про сьогодення шахового життя в Ніжині далі розмова з незмінним директором школи з дня її створення Юрієм Борисовичем Стражником.

-Юріє Борисовичу, як розпочалася Ваша шахова кар’єра?
– Кар’єра…ну це слово занадто високе. У 1985 році прийшов з армії. В червні був прийнятий на роботу тренером-викладачем з шахів в Ніжинську ДЮСШ, у 1989 році очолив клуб «Біла Тура»,1996-2004 роки – тренер-викладач з шахів ДЮСШ, з 1 вересня 2004 року по сьогодні директор ПНЗ «Ніжинська дитячо-юнацька спортивна шахова школа Ніжинської міської ради Чернігівської області».
– Коли ж захопилися шахами?
– Батько навчив мене грати, коли мені було три роки. Займався самостійно, у старших класах відвідував шаховий гурток при Будинку піонерів (керівник-С.Іващенко). Тоді, на жаль, таких можливостей, як сьогодні, не було, принаймні у нас. Нині можна брати участь у різноманітних турнірах, раніше були тільки першості області, в яких брали участь команди з Чернігова, Прилук, Ніжина. За межі області не виїжджали.
– З якого віку в школі займаються діти?
– Згідно з положенням про ДЮСШ – з 6-7 років, але скрізь бувають винятки. Ось, як мій вихованець Саша Кулепестін. Він прийшов до нас у 5 років, вже розумівся на шахах і відразу, у 2014 році, став бронзовим призером чемпіонату області серед дітей до 8 років, а йому на той час було 5,5. Ось бувають такі приємні винятки.

У свої три рочки Саша сів за шахову дошку. У 2017 р. нагороджений у міському конкурсі “Талант року” Золотим дипломом. Досягнення: переможець та призер обласних і всеукраїнських змагань, неодноразовий чемпіон області з шахів, бронзовий призер Чемпіонату України з шахів.
Дев’ятирічний спортсмен долучається до розмови:«У мене грає в шахи вся родина: дідусь, бабуся, тато, мама, дядько, ну і я. В шахах подобається те, що потрібно думати, створювати комбінації. Я хочу стати чемпіоном світу, хочу бути як Фішер (Роберт Фішер – видатний американський шахіст, одинадцятий чемпіон світу з шахів (1972-1975), 8-разовий чемпіон США). Я розумію, що для цього потрібно щодня тренуватися. Вдень віддаю шахам близько півтори години. Шахи не заважають навчанню в школі. Третій клас закінчив з похвальним листом. З предметів найбільше люблю математику, читання, українську мову і фізкультуру».
-Юріє Борисовичу, що Ви можете сказали про свого вихованця?
– Дуже любить шахи. Здібний. Має талант, який потрібно шліфувати. Хоче все і відразу. Від природи гіперактивний, і в цьому сенсі шахи допомагають йому стримувати себе, адже шахи не тільки гра, але і колосальна підготовка до гри: вирішення задач, етюдів, комбінацій, розбір партій. Все це кропітке і звичайно не дає миттєвий результат, і Саша це розуміє. Тож у Саші багато попереду, щоб іти далі. У 2004 році Ніжин прославив Денис Харченко (1992 р.н) – чемпіон України серед юнаків до 12 років. З тих пір у нас чемпіонів або призерів України не було, ось Саша традицію поновив – у 2016 році завоював бронзу чемпіонату України серед юнаків до 8 років. Приємно було чути від головного судді, що на шаховій карті України є таке місто Ніжин.
Його здобутки у минулому навчальному році: в Києві виграв Всеукраїнський турнір «Оболонь-2017» до Дня незалежності України серед юнаків до 9 років – 54 учасники; на міжнародному фестивалі «Київська весна-2018» серед 120 учасників до 10 років посів перше місце. Двічі ставав чемпіоном області – з класичних і швидких шахів у категорії до 10 років. Стабільно виграє чемпіонати міста і не тільки у своїй віковій категорії.
– Юріє Борисовичу, хто у кого частіше виграє Ви чи Саша?
-Та поки що я частіше, але (посміхаючись) розслаблятися не можна.

-Серед Ваших вихованців хтось зробив собі шахову кар’єру? Чи закінчили школу і забули?
– Сказати що забули, не можна. Ці діти зазвичай в школі добре вчаться і їдуть до столичних вишів. На жаль, в Ніжині мало хто лишається. Але, хоч і не стають професіоналами, та, здебільшого, шахи не полишають. Грають для себе, беруть участь в турнірах.
– Щоб стати професійним тренером з шахів, що потрібно для цього?
– Потрібно мати відповідну шахову кваліфікацію та вищу освіту за напрямом фізичне виховання і спорт, а ще краще закінчити шахове відділення. Але бажаючих поки не було. А нам би цього хотілося. Ми ж, тренери, не молодшаємо, хотілося б хороших молодих кадрів із числа наших вихованців. На сьогодні в нас працює 5 тренерів-викладачів, включаючи мене: Федір Філімонов, Володимир Харченко, Дмитро Іващенко. Найстарший, якому 77 років, тренер-викладач Сергій Іващенко – “Відмінник освіти України”. Тож задумуємось над майбутнім школи і молодими кадрами.
– Міська влада, зокрема міський голова Анатолій Лінник, підтримує розвиток спорту і здоровий спосіб життя в Ніжині. Як це відчутно у шаховій сфері? І чи часто вдається залучати спонсорів?
– Нашій школі 1 вересня виповниться 14 років. Останні три роки ми менше замислюємось, де брати кошти на утримання приміщення, на ремонт, на змагання. Допомога з боку міської влади відчутна і вагома: керівництво міста, депутатський корпус, управління освіти, відділ з питань фізичної культури та спорту з порозумінням ставляться до наших проблем.
Залучаємо і спонсорів. У 2017 році була створена Федерація шахів, яку очолив депутат обласної Сергій Охонько, який, до речі, був вихованцем шахового відділення спортивної школи. Тож звертаємось за допомогою і до нього, а також до інших небайдужих до шахів благодійників.
3 роки тому на базі школи започатковано турнір всеукраїнського рівня до Дня
святого Миколая. Приміщення шахової школи не завжди вміщує всіх бажаючих, тому звертаємось за допомогою до адміністрації 15 школи, яка завжди йде нам назустріч. Наприклад, у травні цього року ми проводили у себе відкриті чемпіонати області з швидких шахів серед дітей до 10 та 16 років, в яких взяли участь 90 (!) юних шахістів з Києва, Чернігова, Ніжина, Прилук, Куликівки, Варви.
-Не всі стають чемпіонами. Та все ж користь від шахів велика?
– Шахи насамперед – це розвиток інтелекту. Діти стають самостійними, вони привчаються приймати самостійні рішення. 32 фігури – 16 білих і 16 чорних – а скільки можливих ходів! А ще витримка, терпіння, загартування характеру. Перший чемпіон світу Вільгельм Стейніц сказав, що шахи не для слабких духом. Можливо, потрібно бути фанатом своєї справи, але в гарному розумінні цього слова. Наприклад, Роберт Фішер у 15 років заради шахів покинув навчання в школі. «Шахи-це життя» ( Р.Фішер). Більшість з шахових чемпіонів – доктора наук, професори, люди широкого кругозору та інтелекту. В шахах дуже багато творчості. Дивно звучить, бо для багатьох шахи – логіка. Так, логіка – беззаперечно, а от творчість з’являється тоді, коли бачиш на дошці красу шахових ходів, красу комбінування, різних пасток, коли з’являються непередбачувані ходи, атаки. Це та своєрідна краса, на якій більше знаються професіонали. А логіка потрібна, бо ж якщо її втрачати, не зможеш грати. Якщо не можеш спрогнозувати елементарний варіант, не може бути гри. А краса з’явиться, коли, окрім логіки й варіантів, присутня чітка стратегія, а на ландшафті цієї краси – ідеї, плани, ходи. Це і є вищий пілотаж, інтелектуальне й духовне задоволення, особливий рівень сприйняття шахів, їхня внутрішня краса. В шахах також потрібний спортивний характер. Це особливий режим, вміння концентруватись, не здаватись під психологічним тиском. І працелюбність відіграє важливу роль у цій грі. Щоб досягти результату, треба багато працювати, постійно здобувати нові знання, практикуватися. Шахи в житті лише допомагають.
– А Вам, Юріє Борисовичу, вони допомагають?
-Я займаюся улюбленою справою, шахи допомогли зробити вибір. Я закінчив філологічний факультет тоді ще Ніжинського педінституту ім.М. Гоголя. Півтора роки, до армії, працював вчителем в школі, нині я тут і радію успіхам свої учнів, разом робимо висновки від невдач. Я живу цим.
-Успіх приходить від взаємодії трикутнику – тренер, дитина, батьки. Це так?
-Так, від взаємодії тренера з дитиною, в першу чергу з талановитою дитиною, та батьками залежать майбутні успіхи вихованців. І в цьому плані нам таланить – діти стають призерами, чемпіонами. І без батьків тут ніяк. У тому числі, якщо взяти фінансову сторону змагання: не завжди наш бюджет спроможний дати можливість всім бажаючим взяти участь у змаганнях або профінансувати їх у повному обсязі – в цьому велика підтримка батьків. Вони і супроводжують, якщо діти малі, а змагання бувають не один день. Тренеру спокійніше, коли «тили надійні». Ще раз повторюся: нам повезло в цьому плані – є в нас здібні діти і зацікавлені батьки, які розуміють, що не обов’язково їхні діти стануть чемпіонами, але шахи допоможуть їм стати Людиною. Але насамперед повинна бути зацікавлена дитина, адже якщо це тільки ініціатива батьків, навчальний процес буде доволі складним. Інколи тренерові треба одразу знати, навіщо дитина прийшла в секцію: чи задля загального інтелектуального розвитку, чи задля досягнення якоїсь мети, результатів.

-За який час можна навчитися грати в шахи початківцю?
– Все залежить від здібностей дитини, всі вони різні. І кожному потрібен свій «час», щоб опанувати ази шахової гри. Головне зацікавити дитину, тоді рано чи пізно результат буде.
-Чи приходять грати в шахи дорослі ніжинці?
-Вікових обмежень немає, бо вчитися ніколи не пізно. У шаховій школі періодично проходять змагання, в яких грають як діти, так і дорослі. Ще одна цікава відмінність шахів від інших видів спорту – це можливість брати участь у змаганнях шахістам різних вікових категорій: бували турніри, у яких найстаршому було 80 років, а наймолодшому – 10! Дорослі, більш досвідчені шахісти, залюбки передають свій шаховий досвід молоді. Пригадую я, та й старше покоління пам’ятає, як колись у дворах грали в шахи. В парку Шевченка був шаховий павільйон, де кожен охочий мав можливість спробувати суперника. Нині намагаємося відродити шахове життя. Багато наших колишніх учнів приводять своїх дітей до шахової школи, і це є моментом приємним. А ще краще, коли шахи стають настільною грою всієї родини. Хочеться, щоб якомога більше молоді грало в інтелектуальні ігри, а не проводило час за комп’ютером.
– Плани на майбутнє маєте як директор?
– Школа не зачиняє двері і влітку, під час канікул, по неділях кожна дитина має можливість прийти і займатися шахами. Нині проводимо косметичний ремонт в приміщенні, готуємось до нового навчального року та до змагань, які розпочнуться вже в серпні. Хочеться, щоб було більше здібних дітей. Мабуть, мрія кожного тренера і директора також – пишатися їхніми досягненнями. А ще мрію, щоб наше місто було в числі перших по шахових здобутках не тільки в області, а і в Україні. Напередодні свята хочеться привітати всіх любителів цієї древньої та мудрої гри з Міжнародним днем шахів та побажати нових яскравих перемог!

-Дякую за розмову. Впевнена, що Ваш величезний інтелектуальний та організаційний потенціал, життєвий і професійний досвід і надалі служитимуть примноженню славних шахових традицій Ніжина.

Тетяна Марченко
фото автора
Ніжинська міська газета “Вісті” №30 від 20 липня 2018 року

залишіть коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *